Допитливим батькам

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Питання відвідування учнями школи є сьогодні надзвичайно важливим, тому нагадуємо, що згідно з Конституцією України, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 646

1. Відсутність через поважні причини має бути підтверджена усно (батьки мають зателефонувати до школи не пізніше початку 1-го уроку, а надалі – надати документ, що підтверджує причину пропуску).
2. Учні, які тимчасово не відвідували школу, подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причину відсутності на уроках, які зберігаються в у класного керівника протягом навчального року.
3. У випадку пропуску занять протягом 2 і більше днів учень допускається до занять лише за наявності медичної довідки, що посвідчує стан здоров’я учня.
4. Факт запізнення та завчасного закінчення занять (наприклад, через призначене на певний час відвідування лікаря) також має супроводжуватись запискою батьків (заздалегідь).
5. У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів – путівки, квитки тощо.
6. Відсутність без поважних причин вважається прогулом і може бути підставою для припинення навчання учня в школі.
7. У випадку відсутності учнів у школі понад 10 днів без поважної причини надсилаються акти про відсутність учнів у школі понад 10 днів до районного управління освіти та клопотання щодо проведення профілактичної роботи з сім’ями до районної соціальної служби та подання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України до КМСД .
8. Поважними причинами відсутності учня в школі вважаються:

– хвороба;

– призначений візит до лікаря;

– смерть близьких родичів;

– непередбачена ситуація, що виходить за межі учнівського та батьківського контролю, яка створює перешкоди для прибуття і занять у школі;

– сімейна подорож, якщо батьки заздалегідь узгодили її з адміністрацією, написавши заяву.

БАТЬКИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ І РОЗВИТОК ДІТЕЙ,

а тому зобов’язані забезпечувати відвідування учнями уроків у навчальних закладах:

І. Згідно Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

ІІ. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України:

– ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Читайте також: Про педагогіку Марії Монтессорі

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

Батьківські збори

«Громадянин виховується з дитинства»

Мета:

залучити батьків до обговорення питань патріотичного виховання дитини,

Попередня робота:

1. Анкетування батьків з проблеми патріотичного виховання, обговорюваної на зборах.

2. Виготовлення пам'яток на тему зборів.

3. Фотовиставка "Шишаччина".

4. Консультації для батьків з проблеми патріотичного виховання учнів молодших класів, історичні довідки про с. Великий Перевіз.

Хід зборів

1. Вступ.

Вихователь знайомить батьків з фотовиставкою, дякує за повні щирі відповіді на анкету, коротко резюмує отримані відомості.

2. Концерт дітей для батьків (пісня, вірші про Великий Перевіз, танець - гра з батьками).

Край лелечий , тополиний як світличка України,

Притулився до Шишаків,  і байраками поріс –

Наш найкращий, наш єдиний, журавлино – солов’їний

І стражденний, і щасливий наш Великий Перевіз.

У Великім Перевозі, де тополі при дорозі,

Де садочки, як віночки, пишно веснами цвітуть,

Тут живуть прекрасні люди, що найперші сонце бідять,

Їм у школі перевізькій діти зміною ростуть.

3. Круглий стіл. Дискусія "яку людину ми називаємо громадянином?"

Бути громадянином - значить свідомо і активно виконувати цивільні обов'язки і громадянський обов'язок перед суспільством, Батьківщиною, володіти такими якостями особистості, як патріотизм, гуманне ставлення до людей.

Зачатки цих якостей треба формувати в дитині якомога раніше.

Дитина вперше відкриває Батьківщину в сім'ї. Це найближче його оточення, де він черпає такі поняття, як "праця", "обов'язок", "честь", "Батьківщина".

Відчуття Батьківщини починається в дитини з відносини до найближчих людей - батька, матері, дідуся, бабусі. Це коріння, що зв'язують його з рідним домом і найближчим оточенням.

Патріотичне виховання необхідно для будь-якого народу, будь-якій державі, інакше вони приречені на загибель. Однак здійснюватися це виховання має дуже чуйно і тактовно, і займатися нею треба спільно, з малих років прищеплюючи дитині повагу і любов до рідної землі.

Сформувати моральну основу і допомогти дитині успішно увійти в сучасний світ, посісти гідне місце в системі відносин з оточуючими неможливо без виховання любові до близьких і своєї батьківщини, поваги до традицій і цінностей свого народу, доброти і милосердя.

У дитячому садку проводиться робота по розширенню уявлень дітей про рідну країну, про звичаї та культуру свого народу. Велике значення надається вивченню російської символіки, гербів. Діти знайомляться з різноманіттям природи нашої країни, різними професіями, отримують перші знання про нашому місті.

Перш ніж дитина почне сприймати себе як громадянин, йому потрібно допомогти в усвідомленні свого власного "я", своєї сім'ї, своїх коренів - того, що близьке, знайоме, зрозуміло. Сім'я займає провідне місце в системі патріотичного виховання. У сім'ї, як первісної осередку суспільства починається процес виховання особистості, формування і розвитку патріотизму, який надалі триває в освітніх установах.

Починаючи з молодшого віку, педагоги дитячого садка ведуть роботу з формування у дітей уявлень про себе як про особистість, яка має право на індивідуальні відмінності від інших. Однією з таких відмінностей є ім'я дитини. Показати різноманітність імен дозволяють спеціально організовані заняття, дидактичні ігри та вправи, а також інші види дитячої діяльності.

Така робота дозволяє допомогти дитині усвідомити власну індивідуальність, підвищити самооцінку, зрозуміти власну значущість в серцях своїх батьків. Дорослі пояснюють, що означає ім'я дитини, чому воно вибрано, наводять приклади, як лагідно можна назвати.

Відчуття Батьківщини починається з захоплення тим, що бачить перед собою маленький людина, чим він дивується і що викликає відгук у його душі. З молодшого віку вихователі знайомлять дітей з найближчим оточенням - дитячим садком, його працівниками, з професіями в дитячому саду, вулицями, будівлями, будівлями, рідним містом... Треба показати дитині, що наше місто славиться своєю історією, пам'ятками, кращими людьми. Важливо, щоб улюблений місто постав перед дитиною як саме дороге, красиве, неповторне.

4. Прослуховування диктофонного запису з розповідями дітей «Я люблю своє село». Гра для батьків «Дізнайся по голосу»

5. Вікторина для батьків на тему "чи Знаєте Ви своє село?" (гра «Ромашка», питання написані з виворітного боку пелюсток).

6. Знайомство батьків з народними прислів'ями у відповідності з темою зборів:

Любов до Батьківщини сильніше смерті.

Людина без Батьківщини - соловей без пісні.

Бережи рідну землю, як мати кохану.

Посіяне вчасно перлами зійде.

Вдома стіни допомагають.

Без кореня й полин не росте.

Всяка сосна своєму бору шумить.

7. Пам'ятка для батьків "Відомі люди про виховання любові до Батьківщини"

"У вашій родині і під вашим керівництвом росте майбутній громадянин, майбутній діяч і майбутній борець... Все, що відбувається в країні, через вашу душу і вашу думку повинно приходити до дітей" (А.С.Макаренко)

"Є багато пологів освіти, але вище за все стоїть моральне виховання, яке робить нас людиною" (В.бєлінський)

"Посійте вчинок - пожнете звичку, посійте звичку - пожнете характер, посійте характер - і ви пожнете долю" (Вільям Теккерей)

"Світлі дні дитячих вражень, отриманих від спілкування з рідною природою, проводжають людину в життя і укріплюють в ньому бажання віддати свої сили служінню Батьківщині" (А. Герцен)

«Справжня школа виховання сердечності, душевності і чуйності є сім'я; ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності" (О. Сухомлинський).

8. Підведення підсумків.

Лист – попередження

                                        Шановні батьки!

Класний керівник Жигула Л М. Інформує вас про те ,що провела з вашим(ою) сином (донькою)_____________________________,

цикл профілактичних бесід:

попередження дитячого травматизму. «Дорога.Діти.Автомобіль»:

-          Правила поведінки громадських місцях під час зимових канікул;

-          протипожежна безпека, користування газом;

-          «Обережно - вибухонебезпечні предмети!»;

-          «Тонкий лід – небезпечний лід»;

-          Обережно біля ялинки;

-          «Обережно:петарди – загроза життя»

-          «Будьте обережні на залізниці!»

-          «Увага:обірваний провід!»;

-          «Обережно:дикі тварини!»

-          профілактика правопорушень, бродяжництва, жебратства;

-          профілактика негативних явищ серед учнів (наркоманія,

токсикоманія, алкоголізм,тютюнокуріння).

Звертаємо Вашу увагу на організацію відпочинку вашого(ої)  сина(доньки) . Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків ,виконання усних та письмових домашніх завдань.Тримайте під контролем проведення дозвілля сином(донькою) за межами дому. Проводьте  роз’яснювальні бесіди. Обмежте перебування вашої дитини за межами дому у вечірній час. Не дозволяйте дітям відвідувати місця,де вживаються спиртні напої.

З повагою до Вас класний керівник: Л. М. Жигула

З листом ознайомлені_______________/___________________/

Анкета для батьків з проблеми патріотичного виховання дитини.

1. Як Ви знайомите дітей з навколишнім світом?

2. Чи виховуєте Ви у своєї дитини дбайливе ставлення до природи рідного краю - чи бере участь Ваш дитина в роботі на городі, доглядає за тваринами, за квітами?

3. Розмовляєте Ви про рідне село?

4. Буваєте на святах, присвячених Дню села?

5. Як часто Ви з дітьми слухаєте (співаєте, розповідаєте) пісні, вірші про Батьківщину, про природу рідної країни;

6. Робите виїзди на природу;

7. Спільно читаєте книги;

8. Дивіться телевізор;

9. На Ваш погляд, чи володієте Ви достатньою інформацією про рідній країні, місті, щоб відповісти на виникаючі у дитини питання?

10. Чи потрібна Вам допомога педагогів в отриманні інформації про рідній країні, місті; в чомусь ще?

(Інформацію взято з мережі ІНТЕРНЕТ)





 

Про брудні слова і жаргонізми

Лекція для батьків

Виступ учителя.

— Сьогодні мова піде про те, що засмічує і забруднює нашу мову. Ці слова згубно впливають і на тих, хто їх промовляє, і на оточуючих. Розмова намічається серйозна і відверта.

На превеликий жаль, грубість і нецензурна лексика стали у нашому житті майже звичним явищем. Чому так відбувається? Причиною такого стану речей на найнижчому «побутовому рівні» можна продемонструвати за допомогою вірша:

Як доісторичні люди, Діти наші пишуть всюди -На стіні і на паркані Слова нікчемні і погані. Бо чують ті слова Горе-письменники щоденно, Тому і закарбовуються вирази нікчемні В свідомості у них — це достеменно.

— Лайка, матюки — антисуспільні явища, і сприймати їх необхідно як зло.

Та все ж, напевно, потрібно розібратися у тому, чому люди так брудно лаються?

Найчастіше, це своєрідне «бравирование» особистою свободою і роз­кутістю. Звідки все це потрапило до нашої мови і у чому причина його живучості?

Спеціалісти з історії мови стверджують, що вживання брудних вис­ловів може сприйматися як порушення певних табу (у даному випадку — морального). У стародавній літературі і в народних традиціях заборона на матерні слова була пов'язана з уявленням про те, що вони ображають Матір-землю, Богородицю (матір Ісуса Христа) і рідну матір людини.

За народними, моральними уявленнями слов'ян, той, хто лається, принижує не стільки матір співрозмовника, скільки свою власну матір. Серед легенд про походження брудних слів є така: «Одного чоловіка попутав нечистий. Цей чоловік убив свого батька та одружився зі своєю матір'ю. Із тих пір і пішла матірщина». Проте, у слов'ян вважалося гріхом так лаяти дітей, бо на тому світі вони відвернуться від своїх батьків. Дитину, яку облаяли брудним, чорним словом, пом'янувши чорта, диявола, відьму, демона, могли забрати, за повір'ям, злі сили. Не можна було лаятися у домі при іконах, при пічці (це не подобалося домовим). У домі, де лаються, вважалося, можуть оселитися біси, а янголи полишають так оселі.

Не можна стверджувати, що на Русі зовсім не лаялися. Що було, то було, але не так, як зараз. По-перше, лаялися на весіллях, щоб відлякати від молодят злі сили. По-друге, на полі бою, щоб розохотити себе і ворога. У повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» є сцена облоги фортеці Дубно запорізькими козаками, де кошовий отаман віддає розпорядження перед боєм вибиратися з ряду молодцям, що най зубастіші на слово, щоб задирати супротивників-ляхів, які лайки не стерплять і, «може статися, вже сьогодні всі вийдуть із воріт». Все вийшло так, як і задумав кошовий отаман. Невдовзі після словесної баталії ворота відчинилися, виступило польське військо, і розпочалася жорстока битва.

У багатьох стародавніх лайливих словах немає повабності та непри­стойностей. Такі слова свідчать про те, що відповідно до природного почуття сорому є скритим від сторонніх очей: статеві органи, інтимне життя. Під час переходу від язичества до християнства лайка перейшла до розряду богохульства. Звідси й походить заборона на неї з боку церкви — носія християнської моралі. Однак, слов'яни вдома (на своїй території) взагалі ніколи не лаялися, а лише в походах: вдома боялися накликати лайкою біду на свою оселю.

Чому ж нині лаються навіть діти і підлітки? Психологи так пояснюють причину інтересу до брудних слів. У віці 11-12 років підліток хоче здава­тися таким собі досвідченим знавцем «усього такого».

Ми розуміємо, що матюки — це непристойно, та, крім того, це ще й соціальне зло. Мова покидьків вже загрожує стати нормою. Саме тому їй необхідно оголосити війну.

Дуже цікавий звичай щодо цього є в американських сім'ях. Коли діти приносять із вулиці гидкі слова і запитують про їх значення, батьки, як правило, пояснюють все чесно, але потім обов'язково змушують дитину вимити рота з милом. І це аж ніяк не покарання, а проста гігієна, бо гидкі слова бруднять і рот, і душу, і свідомість, і слух.

Може, не погано було б і нам започаткувати подібний звичай!

Крім лайливої лексики і відвертої матірщини, є ще одна небезпечна хвороба — жаргонізація нашої мови.

Перш, ніж говорити про це, пригадаємо, що жаргонізми — це слова професійних груп або соціальних прошарків, що поставлені в особливі умови життя і спілкування.

Звичайно, це не якісь там особливі мови, а особлива лексика, слова, що їх використовують ті чи інші групи людей, що близькі за фахом та соціальним станом. Слова ці є зрозумілими вузькому колу людей. На­приклад, моряки називають своє судно коробкою, фізики-теоретики — круглий синхрофазотрон — каструлею тощо.

У молоді жаргон або, як говорять, сленг, — також дуже поширене явище. Дорослішаючи, діти, а згодом і підлітки позбавляються одних і обзаводяться іншими жаргонізмами. Наприклад, телик (телевізор), велик (велосипед) — дитячий сленг? У лексиці шкільного жаргону присутні найменування та пере найменування, що пов'язані з такими проявами життя, як навчання, спорт, розваги тощо.

(Учитель наводить приклади сучасних сленгових слів, що поширені серед молоді та підслуханих у даному класі, вислуховує думки батьків щодо цього.)

— Звичайно, нам не все подобається, та однією з головних психологічних причин прояву і життєдіяльності шкільного сленгу є бажання самоствердитися, виявити або підкреслити завдяки мові свою належність до певного товариства.

Кимось мимоволі вимовлене слово або вираз можуть стати крилатими. Молодіжний жаргон вважається віковою хворобою і, як будь-яка дитяча хвороба, може минути.

Значно гірше, якщо вона не минає, а переходить у доросле життя. Жаргон вбиває думку, відбиває здатність думати у його палких при­хильників, збіднює мову. Адже одне таке слово може мати декілька зна­чень. Наприклад, дієслово сікти може означати — розуміти, збагнути, запам'ятати, взяти на замітку тощо.

Про жодні почуття при цьому не може бути й мови.

Жаргон — це певна манера розмовляти, і ця манера із роками може помститися за себе. Дорослішаючи, молода особа не зможе обходитися лише звичним жаргоном — він просто є недопустимим у нашому житті.

Якщо юнак або дівчина не опанують до часу, доки вони подорослішають, справжню літературну мову, то вони будуть дуже скупі у спіл-V ванні. Той, хто любить свою мову, хто пишається нею, має виступати роти жаргонізмів, виправляти власну мову.

Завершити збори доцільно анкетуванням батьків і обробкою за дорогою членів батьківського колективу та підсумовуванням результатів анкетування, оголошенням результатів анкетування дітей, прийняттям рішення батьківських зборів.

 

Лекція для батьків «Жорстокість серед школярів»

Класний керівник. Шановні батьки! Ми живемо з вами у XXI столітті. Все, що нас оточує, розвинулось та продовжує розвиватись. Ми літаємо в космос, перемагаємо найстрашніші хвороби і логічно повинні ставати красивішими і досконалішими не тільки зовні, але й внутрішньо. Але, на жаль, те що відбувається сьогодні в світі, вражає своєю жорстокістю. Достатньо згадати події 11 вересня в США, захоплення заручників у Москві, терористичні акти в Ізраїлі, війну в Чечні, щоденні міліцейські повідомлення. Це все прояви агресії. З латини «агрессіо» — напад, приступ. Це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам та правилам поведінки в суспільстві, наносячи шкоду об’єктам нападу (живим та неживим). Таке тлумачення дає психологічний словник. Простими словами: агресія — це навмисна дія, направлена на заподіяння збитків. А агресивність — це риса особистості, яка основана на готовності до агресії.

А як це явище трактує психологія? У психології існують три основних пояснення природи агресії.

Перше об’єднує всі теорії психологічного тлумачення, засновником якого є Зигмунд Фрейд. У цих теоріях агресивність трактується як вроджена, інстинктивна здібність людини. За Фрейдом агресивність як невід’ємна характеристика людини потребує смирення та пригнічення силами всього суспільства (виховання в сім’ї, дитсадку, школі). Виховання повинно бути таким, щоб усі моральні основи суспільства стали внутрішніми цінностями особистості. Внутрішню енергію, котра проривається зовні у вигляді агресії — направляти в конструктивне русло: у захоплення спортом, в участь у спортивних змаганнях, у здорову конкуренцію.

Є й інша точка зору, її автор Долард. Згідно з його поглядами, агресія — це не автоматична поява потягу в організмі людини, а реакція на перепони, що з’являються на шляху до задоволення потреб, досягнення задоволення та емоційної рівноваги. (Ви потягнулися за цукеркою, але несподівано хтось встиг раніше вас. Ваша реакція?) Висновки з цього підходу — необхідно навчати підростаючу людину саморегуляції, шанобливому, терпимому, толерантному ставленню до оточуючих і до себе самого.

І нарешті, третій підхід. Його яскравий представник — американський психолог Бандура. Агресія являє собою поведінку, засвоєну у процесі виховання за допомогою спостереження відповідного засобу дії. Існують беззаперечні докази того, що якщо дитина поводиться агресивно і отримує при цьому похвалу, то ймовірність її агресії в майбутньому в аналогічних ситуаціях зростає в декілька разів. Постійне позитивне підкріплення певних агресивних актів урешті-решт формує звичку агресивно реагувати на найрізноманітніші збудники. Наприклад: якщо тебе хвалять кожен раз за те, що ти ображаєш менших — насамкінець це стане твоїм стилем поведінки. Висновки з цього підходу — огородити дитину від можливості спостерігати чи самій проявляти насильство та жорстокість.

Агресію можливо спровокувати різноманітними збудниками, її може спровокувати навіть температура повітря. Наприклад, дослідження ФБР США свідчать, що пік насильства припадає на спекотні літні місяці.

Є дві форми прояву агресії — пряма та непряма. Пряма — фізичне насильство, образи, суперечки. Непряма — це агресивна дія щодо предмета-замінника. Лиха Баба-Бабариха з «Казки про царя Салтана» — яскравий приклад непрямої агресії. Результатом же цього буде розрядка, звільнення від гніву. В Японії використовують опудала начальників на підприємствах. Робітник має можливість перенести свої образи на опудало начальника і звільнитися від гніву, що переповнює його. Можливо, це один із варіантів приборкання агресії в підлітків. Вибух агресії серед юнацтва — головна проблема сьогодення. Про приклади зйомок на мобільні телефони жорстоких побоїв чи злочинів доводиться чути мало не щодня.

Нещодавно всі інформаційні агенції облетіла інформація про судовий процес у Великобританії над дівчинкою, яка зняла відео, як якісь хлопці вбивають випадкового перехожого. Як виявилось, ці хлопці її теж не знали і просто попросили зняти те, що вони робитимуть. Сьогодні ця дитина постала перед судом за співучасть. А їй усього лиш 15 років. Схожа історія трапилась у цій же країні незадовго до цього. Тоді дівчинка зняла на відео невдале вбивство своїх батьків... Не відстають, на жаль, й українські діти. Достатньо лише пригадати випадок у Дніпропетровську, де молодики протягом місяця з бажання розважитися вбили 15 людей та скоїли 19 нападів. Убивства знімали мобільними телефонами, причому деякі зі злочинів повторювали сценарії бойовиків, які вбивці переглядали напередодні. Інший випадок, який також знімали на відео, стався із побиттям підлітка на центральній вулиці в Ужгороді (хлопець ледь урятувався, стрибнувши у річку з набережної). Схожий приклад жорстокого «кіновиробництва» трапився торік наприкінці листопада в Сумах. Тоді над дівчиною-першокурсницею жорстоко знущалися учениці профтехучилища на чолі з колишньою випускницею. Побиття також знімали. Найжахливіше у цих відео навіть не те, що людину б’ють, а те, що поряд стоять хлопці і дівчата, які знімають це на камери телефонів. Ніхто не допомагає, а просто знімає!

Прояви дитячої агресивності та перевірки «хто крутіший» були завжди. Навіть у радянські часи ми чудово пам’ятаємо художній фільм «Опудало» з Крістіною Орбакайте в головній ролі. У наказі від 25.12.06 року заступник Міністра освіти Борис Жебровський пише: «За статистикою, в Україні відбувається омолодження складу правопорушників, зростає кількість групових правопорушень, створюються в окремих місцях постійні підлітково-молодіжні групи асоціального напряму. Відзначається зростання агресивності в поведінці учнів, збільшення кількості дівчат-підлітків із проявами антисуспільної поведінки».

За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені у школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8 тисяч убивств та 100 тисяч актів насильства. Телебачення формує зразки поведінки. Особливо вразливими є діти та підлітки.

(Перегляд уривку з документального фільму «Ген жорстокості».)

Часто батьки купують своїм дітям комп’ютер для того, щоб вони менше часу проводили на вулиці. Проте в кіберпросторі на дитину очікує не менше загроз, ніж у реальному житті. Інтернет та комп’ютерні ігри викликають звикання, подібне до наркотичного. Результати такого звикання багато в чому подібні — зникає цікавість до реального життя, дитина відчуває роздратування, якщо не може зайти в Інтернет та продовжити гру. Залежна від комп’ютера людина є асоціальним типом зі збудливою психікою, тобто потенційним порушником закону.

Нещодавно Міністерство освіти направило рекомендації Державному комітету телебачення і радіомовлення України збільшити кількість ефірного часу для просвітницьких та дитячих програм гуманістичного спрямування, заборонити на телебаченні рекламу спиртних напоїв і тютюнових виробів. Міністерству внутрішніх справ запропонували обмежити час відвідування дітьми інтернет-кафе та ігрових клубів, у тому числі ігрових автоматів. Була пропозиція ввести вікове обмеження на комп’ютерні ігри, які містять сцени насильства, активніше проводити пропаганду здорового способу життя.

 

У сім’ї, де панує любов, де з дитиною розмовляють і пояснюють їй, що у світі важливішим є добро, виросте морально сильна та хороша людина. З іншого боку, стримати наплив інтернет-жахів неможливо. А тому, як ви — батьки, так і ми — вчителі, повинні бути готові до того, що в один день до нас може підійти школяр і сказати: дивіться, який прикол. І одна неправильна реакція може назавжди залишити в дитині відчуття, що це добре. Страшно, проте реальність говорить сама за себе. І винні в цьому не діти, а ми — дорослі, продовжуючи бавитися у силові розв’язання проблем та заробляючи гроші на насильстві. А дітлахи лише спостерігають і повторюють. От тільки колись такі ігри вийдуть за рамки розваги, але тоді може бути пізно.

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

 6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-Не плямкай!

-Як ти їси, дивитись гидко!

-А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Батькам п’ятикласників

 У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

 Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

 Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

 *  Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.

 *  Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.

 *  Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

 Труднощі переходу з початкової школи в середню:

 *  Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.

 *  Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.

 *  Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).