Виховна година:
"Не зраджуй тих, кого приручив"
Вибір професії - вибір долі
За здоровий спосіб життя
"Не зраджуй тих, кого приручив"
Вибір професії - вибір долі
За здоровий спосіб життя
МАЙСТЕР - КЛАС (РОЗПИС ПРЯНИКІВ)
Виховний захід до Дня української писемності та мови.
Мета: сприяти усвідомленню значення рідної мови;
виховувати прагнення передати нащадкам наш скарб – українську мову.
Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову,
портрети Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки; книжкова виставка вишиті рушники,
осінні букети, мультимедійна дошка, презентація «Скорботний календар української мови».
Хід
заходу
Звучить пісня Наталі Бучинської «Моя Україна».
Входять
учні в українських костюмах.
Учень 1
О слово рідне!
Пращура молитва,
Громи Перуна,
Велеса поля,
Софія Київська—творіння Ярослава,
Слов’яномовна праведна
Учень 2
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно Мстиславича Романа голос
І ратний клич Данилових полків.
Учень 3
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
Учень 4
О слово рідне!
Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось—ні!
Учень 5
О слово рідне!
Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
Ведуча. 9 листопада –
День української писемності та мови.
Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено 1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено 1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
Ведучий. У листопаді 1997
р. був виданий указ Президента України “Про День української писемності та
мови”. У ньому сказано, що за ініціативою громадських організацій та з
урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського
суспільства встановлено День української писемності та мови. Свято
відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця
Відеоролик про Нестора-Літописця
1-й учень
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю!
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
2-й учень
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
3-й учень
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.
4-й учень
А найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький Шлях кудись зорить.
5-й учень
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі…
Мій рідний краю, Україно
найкраще місце на землі!
6-й учень
Всіх нас єднає рідна мова,
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п’ю
7-й учень
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є!
8-й учень
І як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!
9-й учень
А знехтуємо рідне слово —
Земля цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
Тобі в віках судилось жить!
10-й учень
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!
Ведуча. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.
Ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
Ведуча. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
Ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат¬ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад¬щину, котру треба примножувати та оберігати.
Ведуча. Я цілком згоден з тобою, бо нещодавно прочитав слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».
Ведучий. Світлано! А мені спало на думку, що недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав’язували свою культуру і свою владу.
Ведуча. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.
Презентація «Скорботний календар української мови».
* 1720 р. – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
* 1769 р. – видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
* 1775 р.– зруйновано Запорозьку Січ та закри¬то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
* 1862 р.— закрито українські недільні школи.
* 1863 р.– указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
* 1876 р.– указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
* 1884 р.– закрито всі українські театри.
* 1908 р.– вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
* 1914 р.– російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
* 1938 р.– сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
* 1983 р.– видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.
У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
У 1991 р. прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.
1-й ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.
2-й ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров’я, адже наша мова неповторна, калинова, солов’їна, лірична та ніжна.
Звучить пісня «Гімн українській мові» у виконанні тріо «Крайня хата».
1-й ведучий. Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.
1. Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!…
2. Мово наша, мова
Пісня стоголоса
Нею мріють весни
Нею плаче осінь
Нею марять зими
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
3. Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс – лісок, лісочок,
пуща, гай, діброва,
бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є в ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката…
І за все це, мово, дякуєм тобі.
4. О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка в ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!
Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
О мова вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
5. Мова наша, мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова –
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.
Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ведуча. Соромно буває за тих людей, що живуть в Україні, а української мови не знають, як, наприклад, героїня гуморески Павла Глазового.
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що скраю. –
Продавщиця: - Что? Чего?
Я не понимаю.
- Кухлик, люба покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да, какой же кухлік здєсь,
Єсли ето кружка?-
Дід у руки кухлик взяв
І нахмурив брови.
- На Вкраїні живете
Й не знаєте мови.
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик,
Ні к чєму мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика.
І не знає мови.
Ведучий. Усна народна творчість багата на приказки та прислів’я. Тож давайте пригадаємо, які прислів’я про мову ви вивчали.
Учениця розповідає «Молитву» зі свічкою в руках.
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни.
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світом науки і знання
Нас усіх просвіти
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже, єдиний,
Нам Україну храни
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многії літа.
Учитель. Кожна справжня людина вивчає і шанує рідну мову – дорогоцінний скарб, духовну спадщину, передану нам попередніми поколіннями. Отже, ми сьогодні згадали історію виникнення писемності, відчули серцем красу нашої рідної української мови.
Інтелектуальна гра.
Звучить пісня Світлани Весни «Діти України».
Відеоролик про Нестора-Літописця
1-й учень
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю!
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
2-й учень
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
3-й учень
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.
4-й учень
А найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький Шлях кудись зорить.
5-й учень
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі…
Мій рідний краю, Україно
найкраще місце на землі!
6-й учень
Всіх нас єднає рідна мова,
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п’ю
7-й учень
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є!
8-й учень
І як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!
9-й учень
А знехтуємо рідне слово —
Земля цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
Тобі в віках судилось жить!
10-й учень
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!
Ведуча. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.
Ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
Ведуча. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
Ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат¬ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад¬щину, котру треба примножувати та оберігати.
Ведуча. Я цілком згоден з тобою, бо нещодавно прочитав слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».
Ведучий. Світлано! А мені спало на думку, що недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав’язували свою культуру і свою владу.
Ведуча. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.
Презентація «Скорботний календар української мови».
* 1720 р. – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
* 1769 р. – видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
* 1775 р.– зруйновано Запорозьку Січ та закри¬то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
* 1862 р.— закрито українські недільні школи.
* 1863 р.– указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
* 1876 р.– указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
* 1884 р.– закрито всі українські театри.
* 1908 р.– вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
* 1914 р.– російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
* 1938 р.– сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
* 1983 р.– видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.
У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
У 1991 р. прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.
1-й ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.
2-й ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров’я, адже наша мова неповторна, калинова, солов’їна, лірична та ніжна.
Звучить пісня «Гімн українській мові» у виконанні тріо «Крайня хата».
1-й ведучий. Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.
1. Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!…
2. Мово наша, мова
Пісня стоголоса
Нею мріють весни
Нею плаче осінь
Нею марять зими
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
3. Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс – лісок, лісочок,
пуща, гай, діброва,
бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є в ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката…
І за все це, мово, дякуєм тобі.
4. О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка в ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!
Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
О мова вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
5. Мова наша, мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова –
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.
Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ведуча. Соромно буває за тих людей, що живуть в Україні, а української мови не знають, як, наприклад, героїня гуморески Павла Глазового.
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що скраю. –
Продавщиця: - Что? Чего?
Я не понимаю.
- Кухлик, люба покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да, какой же кухлік здєсь,
Єсли ето кружка?-
Дід у руки кухлик взяв
І нахмурив брови.
- На Вкраїні живете
Й не знаєте мови.
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик,
Ні к чєму мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика.
І не знає мови.
Ведучий. Усна народна творчість багата на приказки та прислів’я. Тож давайте пригадаємо, які прислів’я про мову ви вивчали.
Учениця розповідає «Молитву» зі свічкою в руках.
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни.
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світом науки і знання
Нас усіх просвіти
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже, єдиний,
Нам Україну храни
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многії літа.
Учитель. Кожна справжня людина вивчає і шанує рідну мову – дорогоцінний скарб, духовну спадщину, передану нам попередніми поколіннями. Отже, ми сьогодні згадали історію виникнення писемності, відчули серцем красу нашої рідної української мови.
Інтелектуальна гра.
Звучить пісня Світлани Весни «Діти України».
Комментариев нет:
Отправить комментарий