Методична скарбниця

 Самоосвіта вчителя
  Плани -  конспекти уроків

Урок "Безособові дієслівні форми на -но, -то".(7кл)

Я - НАЦІОНАЛІСТ.

Я - СИН НАРОДУ,

ЯКОМУ УКРАЇНА

НЕ ЧУЖА…

ВІД ІДЕЇ ДО СТВОРЕННЯ

ЗБІРКИ ВІРШІВ

В. СІРЕНКА «КУЦЕНИКИ»

У Дніпропетровському видавництві «Січ» другим доповненим виданням вийшла збірка відомого українського поета Володимира Сіренка «Куценики». Це експромтні короткі вірші, написані в різні часи.

Поети Божою милістю, а до таких належить і Володимир Сіренко, завжди були провідниками нації, її голосом і совістю. Про бунтівну силу художнього слова, про його вплив на людську свідомість добре знали сильні світу цього всіх часів і народів, тому прагнули зламати творчу особистість психічно, знищити фізично. Поет пише:

Босі й голі, перед Богом чисті,

Волелюби на землі жили.

їх в кайдани взули комуністи,

В гамівні сорочки одягли.

За любов до України і українського слова, правдивість і правозахисну діяльність кегебісти «есересеру» повісили на Володимира Сіренка ярлик націоналіста. У своїй біографії він пише: «Нескінченні допити в КДБ, обшуки на квартирі, вуличні провокації, і, нарешті, вже 1985 року - засудження за підло сфабрикованою справою та заслання...»

Я в КДБ не став сексотом

Собі і людям на біду:

Іду людиною з роботи

І громадянином іду.

На вимогу Сіренка до прокуратури СССР повернути відібрані під час обшуку рукописи віршів тодішній заступник прокурора УССР М.А. Потебенько 9 липня 1987 року - а вже ж була сяка-така справедливість і гласність часів перебудови! - відповів: «Отказ в возврате рукописей Ваших стихотворений, изьятых при обыске, является обоснованньм, в связи с чем Ваша просьба оставлена без удовлетворения».

Та попри переслідування і репресії В.Сіренко продовжував писати болючу, правдиву громадянську поезію:

Тож будемо вищими й віщими,

Нехай нам не згубиться лік:

Якщо ми себе не понищимо –

Ніхто нас не знищить повік!

Праведний націоналізм поета не екзальтований, не показушний, його вірші-куценики - криваві сльози серця, яке болить від того, що деінде топчуть їхні святині: пісню, мову, релігію.

Хочу, щоб у місті й поза містом -

Всюди, де святиться мій народ,

Мене звали націоналістом, -

Це одна з найвищих нагород

***

Я не зважав на політичну моду,

Мене не їла компартійна ржа.

Я - націоналіст. Я - син народу,

Якому Україна не чужа.

Щемкі рядки «куреників» Володимира Сіренка пронизані любов'ю до рідної землі, матері, всього споконвіку українського, непроминущого.

Біленька хата, верби край ставка.

В городі, мов квітуча вишня, - мати.

Любов до Батьківщини витіка

Із-під порога батьківської хати.

***

Як застигнуть і серце, і жилка тремтлива на скроні,

Україно, тоді наді мною за рідним селом

У таврійських степах посади запромінений сонях,

Щоб завжди, як і я, повертався до тебе чолом.

***

Наша мова - і будні, і свята.

Як і нам, їй не буде кінця.

Нею нам ворогів спопеля

І братів зігрівати серця.

Не міг поет у своїй творчості не торкнутися і теми «старшого брата», який нині, як і в осяжному історичному минулому, став палієм нашої свободи:

Не маю зла до жодного народу,

Крім росіян. І їхня в тім вина:

Там, де вони, спалахує війна,

Там топчуть незалежність і свободу.

***

Так було, так лишилось понині, -

Міцно зв'язані дружби вузли:

Українці ми - в Україні,

А в Росії повсюди - хохли.

Народ наш миролюбивий, терплячий, толерантний, та коли топчуть його людську і національну гідність - стає сильним і незламним. Тому поет застерігає усіляких зайд:

Не поглядайте хижо в наш город

Ті, котрих ще ворушить ханська сила.

Ми, українці, лагідний народ,

Але наш герб, не забувайте, - вила.

Про творчість Володимира Сіренка Сергій Плачинда в 1990 році писав: «Ви поет справжній, самобутній, глибинний. Болісна Ваша поезія. Туга б'є ледь не з кожного рядка. І це зрозуміло: скорботне життя України...».

Не вимолюють волю - виносять із бою,

З тюрем, де не побачити сяйва зорі.

Незалежність - коли прапор твій над тобою

Й на землі твоїй - мова твоїх матерів.

Розпорошених по світах українців та одурманених імперським шовінізмом хохлів поет закликає:

Брати-українці! Щомиті, щоднини

Єднайтесь заради буття і добра.

По одному ми на землі - порошини,

А разом - незрушна гора.

Збірочка Володимира Сіренка «Куценики» має неймовірний успіх серед воїнів – учас-ників АТО, котру бійці Верхньодніпровського батальйону носять під бронежилетами як святе письмо.

Якщо хтось у твою хату

Увірветься з автоматом,

Щоб затьмарить світ,

Й над святинями сміється –

Він, як не викручуй, зветься –

Окупант, бандит.

У своєму зверненні до читачів поет пише: «Хай щастить нам в Україні, яку я люблю більше всього на світі. Заради неї варто жити і творити».

В останню мить впаду я на коліна

І видихну у Всесвіт: «Україна!»

матеріали з сайту http://www.uroki.net/docukr.htm

• Урок-пошук: "Проблема, піднята Т.Г.Шевченко у поемі "Катерина"
• Розробка уроку: "Про "моє" і "наше"
• Розробка уроку: "Козаку найперше-воля, козаку найперше-честь!"
• Засідання клубу: "Сімейні обереги"
• Сценарій засідання клубу "Василина"
• Урок-роздум: "Тихе сяйво над моєю долею!"
• Конспект уроку укр.мови у 7 класі. Тема: "Дефіс у прислівниках"
• Урок розвитку мовлення. Письмовий твір-роздум
• Розробка уроку зв’язного мовлення.
• План-конспект уроку з української мови на тему: "Ступені порівняння прислівників"
• Розробка заключного уроку для 8 класу на тему: "Систематизація та узагальнення знань про речення та словосполучення"
• Конспект уроку з української літератури для 9 класу на тему: "Байки Г.С. Сковороди"
• Конспект уроку української мови з теми “Звертання”
• Конспект уроку української мови в 7 класі на тему “Способи дієслів”
• Розробка уроку української літератури для 6 класу на тему: "Спиридон Черкасенко «Маленький горбань». Краса і незахищеність людської душі. Образ Павлика – душевно красивого і щедрого хлопчика"
• Конспект уроку з української мови в 6 класі на тему: "Твір-опис природи за власним спостереженням"
• Розробка уроку на тему: «Числівник»

 Класифікація сучасних форм організації діяльності учнів на уроці

1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не

спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

2.   Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

3.    Інтерактивна модель навчання

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter»- взаємний! «act» -діяти. Таким чином, інтерактивний -здатний до взаємодії, діалогу.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром, показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».

Лекція - 5% засвоєння Читання - 10% засвоєння Внідео/аудіо матеріали - 20% засвоєння Демонстрація - 30% засвоєння Дискусійні групи - 50% засвоєння Практика через дію - 75%) засвоєння Навчання інших / застосування отриманих знань відразу ж - 90%)  засвоєння.

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75%, навчання інших чи негайне застосування — 90%). Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог. Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських психологів.

Однією з причин незадовільного засвоєння учнями почутого на уроці є темп, із яким учитель говорить, і ступінь сприйняття дітьми його мовлення.

Більшість вчителів промовляє приблизно від 100 до 200 слів за хвилину. Але діти не здатні сприйняти такий потік інформації. За високої концентрації уваги людина може сприйняти від 50 до 100 слів за хвилину, тобто половину. Проте здебільшого, навіть тоді, коли навчальний матеріал цікавий, учням важко зосереджувати увагу протягом тривалого часу. Вони відволікаються, починають обдумувати деталі почутого чи навіть проблему або ситуацію, що не стосується уроку.

Наукові дослідження твердять, що для того, щоб учні слухали і не думали над сторонніми речами, вчителі повинні промовляти від 400 до 500 слів за хвилину. Адже це неможливо, бо людина говорить у чотири рази повільніше, а тому учні відволікаються, і часом їм стає нудно.

Дослідження, проведене в одному з американських «коледжів, де переважає лекційна форма навчання, показало, що студенти були неуважні приблизно 40 процентів часу. Більше того, коли за перші десять хвилин студенти ще могли запам'ятати 70 процентів інформації, то за останні десять хвилин уроку вони сприймали всього 20 процентів матеріалу. Не дивно, що студенти під час викладання лекційного вступного курсу до психології знали лише на 8% більше, ніж контрольна група, яка не слухала курсу взагалі.

Два відомих фахівці в галузі кооперативної освіти Д. та Р. Джонсон разом з К.Смітом указують на кілька проблем, пов'язаних із читанням лекцій:

•   увага учнів падає з кожною хвилиною;

•     ця форма навчання подобається учням, у яких розвинена в основному слухова пам'ять;

•   рівень засвоєння фактичного матеріалу низький;

•       вважається, що всім учням потрібна однакова інформація, і всі учні засвоюють її однаковими темпами, що насправді не так.

Використання наочності під час лекції збільшує запам'ятовування матеріалу від 14 до 38% . Експеримент, проведений американськими дослідниками, показав, що використання візуальних засобів під час вивчення слів на 200 процентів поліпшує результати. Крім того, така презентація матеріалу забирає на 40 процентів менше часу, вона підсилює усну подачу матеріалу. Наочність варта не тільки сотень слів, а й утричі ефективніша за одні лише слова.

Якщо ж до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.

Однак використання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.

Дещо змінивши слова великого китайського філософа Конфуція, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок,

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.