Учнівські роботи

Міжрегіональний фестиваль ораторського мистецтва

Разкевич Єгор з виступом "Любити свою землю"

Конкурс авторської  дитячої  творчості 

Надточій Олександра "Любіть Україну"

Твір
"Я люблю Україну" 

«Є на світі моя країна,

найчарівніша, як перлина.

В моїм серці вона єдина.

Це моя Україна».

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми ногами. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити неможна, як неможна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.

Я дуже люблю свою країну попри те, що може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірше умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.

На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде. Я вважаю, що зараз ніхто не має морального права кидати Україну напризволяще і тікати кудись за кордон. Адже там ми все одно нікому не потрібні, і наше життя буде залежати лише від нас самих. А ось рідній Україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо поставити її на ноги зможемо тільки ми. На мій погляд, той, хто їде з країни, зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої Батьківщини. Вони напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого походження, ніби намагаючись втекти самі від себе.

Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це Україна. Я дуже люблю свою рідну країну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі та за щастя своїх співвітчизників. Я впевнений – труднощі мене не злякають.

Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні. Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.

У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. Я один з українців, я громадянин України. Я тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю для своєї країни все, що від мене буде залежати. Я впевнений, що українська держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо мужніти і рости разом з нею. Я щиро вірю в найкраще. А сьогодні – я учень, і повинен вчитися, щоб у майбутньому принести Україні якомога більше користі.

Виконав учень 7 класу

Пазенко Ігор

Любіть Україну

Хто хоч раз побував в Україні,

Не забуде квітучий той край,

Де діброви й гаї солов'їні,

Як сказав би Шевченко: «То рай».

Там у синьому небі ключі журавлині,

А в озерах, річках кришталева вода

І співає вівчар на гірській полонині,

Непомітно сплива часу мирна хода.

Ми патріоти неньки Батьківщини,

Пишаємося всим, що у нас є:

Поля безкраї, гори і долини –

Усе до болю рідне і своє.

Та неспокійно нині в Україні:

Закрило небо чорне вороння.

Що ви забули у моїй країні?!

Вам буде тільки вигнання.

Любіть, друзі, Україну, свою рідну мову.

Не шукайте на чужині щасливу підкову.

Пронесемо вірність в серцях через всю негоду.

Не даремно ж, браття, ми козацького роду!

Роботу виконала

учениця 5 класу

Надточій Олександра

  

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Всі знають станову

На даний момент

В Україні.

Як жити нам тут?

Ось питання одне.

Бо поблизу Донбасу

Вирує війна,

Багато забрала людей

В нас вона.

Там пострілів вихор

І вибух гармат,

І купа зруйнованих

Приміщень і шахт.

Там страх односельців

І крик дітлахів,

І щодня атаки

Із «Градів» бойовиків.

Набридло нам жити у війні,

А не в мирі.

Набридло нам чути про жертви в ефірі,

Набридло нам бачити плач матерів,

Які омиває могили синів.

Давайте зупинимось, люди, на мить

І скажемо ворогу :«Відступіть!

Залиште зруйновані вами поля.

Хай подих свободи відчує земля».

Хай сонечко миру зігріє усіх,

Тепло облетить його захід і схід.

Нехай посміхнеться Вкраїна моя,

Вбереться в своє народне вбрання.

Хай люди співають веселих пісень.

Щасливим і радісним розпочинається день.

Я вірю в майбутнє моєї країни,

І згодом народ наш відновить руїни.

У мирі і злагоді ми заживемо,

Шляхи до відродження знову знайдемо.

Роботу виконала

учениця  6 класу

Кіпріянова Віталіна

Моя Україна

Україна – рідний край,

Скрізь тут гарно – так і знай!

Он верба стоїть у полі

Та й росте собі поволі.

Он калина у садку –

Вся стоїть в ряснім цвіту.

Он квіткова там долина,

На ній грається дитина.

Вся усміхнена вона

Україночка мала.

Все радіє та стрибає,

Польові квітки збирає,

Щоб вінок собі сплести

Й бути гарною завжди

Отака вона у нас

Україна повсякчас.

Роботу виконала

учениця 6 класу

Оганнісян Діана

  

Вітчизна у нас одна

Я – за єдиную країну,

За її довгії літа.

Я – за щасливу Україну,

Щоб вона радісно жила.

За трави, і води, і землі,

За вранішню чисту росу,

За спів у гаю соловейка.

Достиглого поля красу.

Щоб край запорізький наш

Цвів й процвітав:

Вишневий, квітковий, багряний.

В дитячій усмішці,

В дівочих очах,

У батьківськім серці ласкавім.

Ми, українці, за правду й свободу,

За єдність держави і щастя народу.

Хай сонечко миру над нами сіяє,

Могутня країна нехай процвітає.

Роботу виконала

учениця 9 класу

Мілютіна Тетяна

  

Вітчизна – це не хтось і десь

Я – теж Вітчизна 

У кожної людини на землі тільки одна Батьківщина. Це те місце, де вона народилася, де пройшли її дитячі роки, де вона виросла; місце, яке вона не раз проміряла своїми кроками. Моя Батьківщина – село Старопетрівка. Я щаслива, що народилася і живу саме тут. Вийди за село – і ти одразу закохаєшся в золоті поля пшениці, яка наприкінці літа схожа на справжнє море. Увійди у пшеницю – і тебе майже сховають колоски, наче морські хвилі. І тільки небо буде синіти над дороговказом. Така краса милує мою душу. Здається, йшла б цілу вічність стежкою серед поля, тільки б вона не скінчалася. Оглядаючи рідну землю, захоплюєшся її величчю і красою. Який простір! Яка широчінь! На півночі країни багряніють червоною калиною нескінчені  ліси, на сході встають терикони донецьких шахт, димлять трубами заводи і фабрики Слобожанщини, на півдні колоситься золоте море пшениці, на заході постають дивовижні Карпатські гори. І все це багатство – то моя Батьківщина, моя Україна.

 Я – частинка своєї Вітчизни. Хоча я маленька, навчаюся лише у 5 класі, але я намагаюся гарно вчитися і здобувати знання для того, щоб в майбутньому зробити свій внесок у розвиток моєї країни. Адже все те красиве, про що я писала існує завдяки наполегливій праці людей – трудівників.

Люди – окраса моєї держави. Я пишаюся ними. Я живу в родині, де мене виховують не лише патріотом своєї країни, а бути освіченою, обдарованою, творчо розвиненою. Швидко пролетять роки, я подорослішаю, а набуті в школі знання допоможуть мені в освоєнні майбутньої професії. Адже лише освічені люди можуть вирішувати глобальні проблеми сьогодення. І не треба чекати, що хтось зробить нашу країну квітучою і щасливою, необхідно кожному подбати про її добробут і процвітання.

Роботу виконала

учениця 5 класу

Горбенко Аліна